Притчу про блудного сина всі ми добре знаємо і неодноразово чули. Напевно, більшість ототожнюють себе з блудним сином, тобто тим, хто загубився на дорогах цього життя. Однак пригляньмося до неї з іншої перспективи, ― з позиції батька, який уособлює нашого Небесного Отця. Двоє синів: молодший і старший не хочуть бути подібними до свого батька, ― молодший навіть просить частину маєтку, яка йому належиться, що в ті часи означало, що батько для нього мертвий, не потрібний. Однак, як згодом бачимо, відірваність від батька молодшого сина призводить до того, що він стоїть нижче свиней.
Але і старший син не був кращим, ― він теж намагався відірватися від батька і дивився, куди б то від нього втекти.
Така поведінка синів мала б довести батька до глибокої депресії: найкращий батько ― має найгірших синів. Чому в добрих батьків є погані діти? Найперше: можливо, ми не є добрими батьками, а відповідно, не були добрими дітьми. Але найголовніше в тому, що ми не вміємо бути добрими дітьми Бога. Найбільш потішаючим у притчі про блудного сина є те, що кожен із нас має можливість навернутися і змінитися: батько приймає молодшого і не відкидає старшого сина, усім їм Бог дає шанс на навернення. І в цьому є глибока суть сьогоднішньої притчі про блудного сина: НАМ УСІМ БОГ ДАЄ ШАНС НА НАВЕРНЕННЯ. Ісус Христос є для нас усіх прикладом того Сина, на котрого ми повинні взоруватися в послусі, в сповнені Божої волі і в усіх чеснотах.
